Блог учителя біології Сторожинецького ліцею Маніліч Марини

У кожного в житті своя стежина,

Ти її обрати мусиш сам!

Щоб вогонь, розпалений з дитинства –

Пронести наперекір рокам.

Дехто мріє бути депутатом,

Хтось з дитинства марить про кіно,

А комусь і педагогом стати,

З самого народження дано!

Ким дано, чому дано – не знаєш…

І не полишає відчуття…

Просто кожне серце обирає,

Шлях, яким ітимеш все життя!!!

Як захожу в клас – радіє серце,

Адже щойно продзвенів дзвінок,

А ти бачиш як розумні, щирі діти

З посмішкою йдуть на твій урок.

Ти тоді нарешті розумієш,

Що живеш на світі не дарма,

Пророста добром усе, що ти посієш

Без дітей – учителя нема.

Коли йду у школу – знаю – там мене чекають,

І від того радісно стає,

Я тоді душею відчуваю

Вчитель – це покликання моє!!!